4 березня – Всесвітній день боротьби з ожирінням

Ожиріння – це не парочка зайвих кілограмів, це значний надлишок жирової тканини. Відкладення виникають у різних зонах, особливо небезпечним є жир навколо внутрішніх органів. Сукупність різних чинників впливає на виникнення такої проблеми, але здебільшого причина полягає у банальному перевищенні необхідної для організму кількості калорій. Медики називають ожиріння синдромом, який характеризується надмірним накопиченням жиру і збільшенням маси тіла. До цього призводять різні причини, серед яких необхідно виділити розбалансування калорійності харчування і рівня фізичної активності. Простіше кажучи, якщо з їжею надходить більше калорій, ніж витрачається протягом дня, то це призводить до накопичення жирових відкладень. Але причини ожиріння можуть бути і іншими:

• захворювання - недорозвинення статевих залоз, порушення в роботі щитоподібної залози і гіпофіза, пошкодження нервових клітин гіпоталамуса, хвороба Кушинга;
• лікування гормональними засобами для жінок, кортикостероїдами, антидепресантами тощо;
• генетична схильність.

Типи ожиріння:

• жіночий тип ожиріння – це відкладення жиру, яке в більшій мірі локалізується на стегнах, сідницях, в області черевної порожнини, фігура стає грушоподібною;
• чоловічий тип ожиріння називають яблучним через скупчення жиру в області грудей, спини і живота фігура набуває яблучну округлість, при цьому типі жир часто накопичується не під шкірою, а навколо внутрішніх органів. 

      Причинами первинного ожиріння є переїдання, нерегулярне харчування, переважання в раціоні продуктів з надлишком жирів і швидких вуглеводів. Якщо, до того ж, пацієнт веде сидячий спосіб життя, не приділяє достатньо часу фізичній активності, то ознаки ожиріння не змусять себе чекати. Первинне ожиріння може бути викликане і генетичною схильністю. Хоча і в цьому випадку велику роль відіграє порушення харчування і низька фізична активність. Первинне ожиріння спостерігається і у літніх пацієнтів. Знижується обмін речовин, порушується функція центру апетиту в мозку, через хвороби знижується фізична активність і її інтенсивність. Все це призводить до набору ваги.

       Симптоматичне ожиріння характеризується тим, що в даному випадку набір ваги відбувається внаслідок якогось захворювання. Ендокринні захворювання, що призводять до гормонального збою, стають причиною збільшення ваги. Це – гіпотиреоз, хвороба Кушинга та інші. Лікування деяких захворювань вимагає прийому ліків, які втручаються в роботу гормональної системи. Тому всі призначення повинні робитися тільки фахівцем.

       Дитячим ожирінням називається хронічна форма порушення обміну речовин у дітей. Цей стан супроводжується накопиченням в організмі зайвої жирової тканини та зустрічається приблизно у 20% дітей та підлітків. Ще 30 років тому кількість дітей, які страждали від ожиріння, не досягала й 10%, тому всім сучасним батькам необхідно знати, як виявити перші ознаки цієї патології та як її лікувати. Одним з найбільш вірогідних факторів ризику є спадковість – так званий сімейний синдром. При наявності ожиріння в обох батьків ймовірність його виникнення у дитини перевищує 80%. Але при цьому причиною ожиріння можуть стати й інші чинники, що не мають відношення до спадкової схильності.

     Для оцінки ступеня ожиріння використовують індекс маси тіла (ІМТ). Цей показник розраховується шляхом ділення маси тіла, вираженої в кілограмах, на квадрат зросту, виражений в метрах. Залежно від величини ІМТ, розрізняють чотири стадії ожиріння:

1. Передожиріння.Виражені симптоми ожиріння відсутні. ІМТ в межах 25-29.9. Лікується корекцією харчування і збільшенням фізичного навантаження.
2. Перша ступінь.Зовні досить виражена, але частіше сприймається як естетичний недолік, хоча вже можуть відзначатися задишка, підвищена пітливість, набряки та ін. ІМТ в межах 30-34.9. Вимагає негайної корекції ваги.
3. Друга ступінь.Характеризується значними відкладеннями жиру, які важко не помітити. ІМТ в межах 35-39.9. До симптомів, які характерні для першої ступені, додаються: зниження працездатності, труднощі при ходьбі і активному фізичному навантаженні. Потрібне лікування, бо ожиріння схильне до прогресу.
4. Третя ступінь.ІМТ вище 40. Ознаки ожиріння легко визначаються за зовнішнім виглядом. Також, на цій ступені додаються: головний біль, порушення у функціонуванні серцево-судинної системи, задишка спостерігається не тільки в русі, але й в спокої, сильно набрякають ноги. Такому хворому потрібно не тільки допомога дієтолога, але і консультація ендокринолога.

       Ожиріння пов'язують, перш за все, з естетичною непривабливістю і обмеженням у русі. Але лікарі попереджають про серйозні ускладнення ожиріння. До них відносяться:

• Серцево-судинні захворювання. Кожен додатковий кілограм призводить до появи 1,5 км судин. Це величезне додаткове навантаження на серце. Навіть передожиріння збільшує ймовірність таких небезпечних хвороб, як інфаркт і інсульт.
• Респіраторні захворювання. Ожиріння ускладнює функціонування дихальної системи. Це веде до болей у серці, появи синдрому апное сну, підвищеної стомлюваності.
• Цукровий діабет. У повних людей це захворювання зустрічається значно частіше. Так схильність до інсулінозалежного діабету у пацієнтів з ожирінням зростає в 40 разів.
• Артеріальна гіпертензія. Страждає серце, тому проблем з тиском не уникнути.
• Збій у гормональній системі. Виникає інсулінорезистентність, яка, в кінцевому підсумку, призводить до діабету, уповільнює зростання. У жінок відзначаються порушення менструального циклу, зменшення кількості гормону прогестерону, що робить зовнішність чоловікоподібною. У чоловіків, навпаки, зовнішність набуває жіночих рис через зниження тестостерону, у багатьох діагностується еректильна дисфункція.

Основою профілактики ожиріння є здоровий спосіб життя, який включає раціональний режим праці та відпочинку, достатню рухову активність, загартування, відсутність шкідливих звичок. Важливою складовою здорового способу життя є також раціональне харчування.

Вимоги до харчування людини:

Сьогодні сформульовано наступні вимоги до харчування людини з метою первинної профілактики ожиріння (попередження його розвитку).

1. Кількісна повноцінність харчування– відповідність калорійності харчового раціону  енерговитратам організму.
2. Якісна повноцінність харчування– збалансованість за вмістом білків, жирів, вуглеводів,  вітамінів, мінеральних речовин. Вміст білків повинен становити 80-100 г, з них 55-60% мають бути  тваринного походження. Бажано, щоб половина тваринних білків поступила з молочними продуктами.

Вміст жирів повинен становити 80-100 г, з яких 25-30% – рослинного походження (містять вітамін Е, поліненасичені жирні кислоти – ПНЖК, лецитин, які необхідні для профілактики атеросклерозу). Хорошим джерелом ПНЖК є льняна, гарбузова, оливкова олії. ПНЖК родини w-3 містяться у жирі морських риб. Молочні продукти (цінні за вмістом вітамінів А і D) рекомендується вживати з пониженою жирністю (0,05-1,5 %).

Добовий вміст вуглеводів повинен становити 400-500 г, з них  полісахариди – 85-90%. У складі полісахаридів кількість крохмалю та глікогену – 55%, клітковини та пектинів – 20-25 г на добу (нормалізують моторику та секрецію шлунково-кишкового тракту, зв’язують та виводять холестерин, токсичні речовини). Моно- та дисахариди (бажано вживати переважно мед) можна знизити до 10-15% від загальної кількості вуглеводів.

Для забезпечення антисклеротичної спрямованості харчування в раціон слід включати хліб з борошна грубого помелу, морепродукти (морська риба, водорості, гребінці, краби, криль, мідії), нежирні сорти м’яса (телятина, яловичина, птиця), олії (льняна, гарбузова, оливкова), фрукти та овочі (цитрусові, яблука, квашена капуста), ягоди (чорна смородина, агрус). Важливо збагатити їжу продуктами з вираженими антиоксидантними властивостями: амінокислотами (метіонін, цистеїн, глутамінова кислота), вітамінами С, Р, РР, групи В, А, Е, К, мінералами (магній, марганець, мідь, цинк, селен), біологічно активними речовинами рослинного походження (флавоноїди, поліфеноли пряно-ароматичних трав, таніни, бетаїдин). Для профілактики розвитку метаболічного ацидозу важлива «лужна» спрямованість харчового раціону. Для нормалізації  роботи кишкової мікрофлори необхідно вживати кисломолочні продукти (йогурт, кефір, ряжанка), фруктово-овочеві соки, харчові волокна (клітковина, пектини). Слід також вживати достатню кількість якісної води та трав’яних чаїв.

3. При дотриманні режиму харчуваннядоцільно влаштовувати три основні прийоми їжі (сніданок, обід, вечеря), один або два додаткові (другий сніданок, полуденок). При 4-кратному харчуванні на 1-ий сніданок рекомендується 25-30% від добової калорійності раціону, на 2-ий сніданок або полуденок – 10-15%, на обід – 40%, на вечерю – 20% (проміжок між прийомами їжі 4 години). При 5-кратному харчуванні: на 1-ий сніданок – 20%, на 2-ий сніданок – 10-15%, на обід – 35-40%, на полуденок – 10%, на вечерю – 15-20% (проміжок між прийомами їжі 3 години).
4. Продукти харчуваннята готові страви повинні бути різноманітними, легко перетравлюватись. Перевагу слід надавати проварюванню, запіканню, приготуванню на пару.

      З метою вторинної профілактики ожиріння (попередження його прогресування) калорійність раціонів повинна зменшуватись до 800-1500 ккал/добу. В харчовому раціоні слід збільшити кількість овочів та фруктів, обмежити вміст простих вуглеводів, тваринних жирів, солі та спецій, які збуджують апетит. Супи готувати на овочевому або слабкому м’ясному, рибному чи грибному бульйоні, вживати нежирні сорта м’яса та риби. Щотижня рекомендуються 1-2 розвантажувальних дні: білкові (сирні, молочні, м’ясні, рибні), вуглеводні (яблучні, огіркові, гарбузові, морквяно-бурякові). Позитивні результати отримані при вживанні лікарських рослин (проростків пшениці, вівса, жита, ячменю по 2-4 ложки на сніданок упродовж не менше 1 місяця 2-4 рази на рік).

Важливою складовою у профілактиці ожиріння є достатнє фізичне навантаження, яке стимулює обмін речовин, сприяє окисленню жирів, збільшенню м’язової маси, покращує функціонування всіх систем організму.

У молодому та зрілому віці рекомендуються фізичні заняття на тренажерах, велоспорт, плавання, теніс, футбол, волейбол, баскетбол, лижні прогулянки, в похилому та старечому віці – ходьба, по можливості гімнастика та плавання.

Наталія ЖУРАВЕЛЬ, лікар ЗПСМ,

завідувач Токарівської АЗПСМ КНП «Лохвицький Центр ПМСД»